У Дніпровському Художньому музеї розкрили секрети творчості Галини Мазуренко

Всесвітньо відома художниця та поетеса Галина Мазуренко народилася в Катеринославі, але головного зізнання досягла за кордоном.

Наша землячка прожила напрочуд довге та цікаве життя.

Вона народилася в Катеринославі 1901 року і прожила майже століття, пішовши у Вічність 2000-го.

Творча спадщина Галини Мазуренко давно визнана та оспівана за кордоном. А ось у її рідному місті про неї знають мало.

Цю прогалину частково компенсував цікавий захід у Дніпровському Художньому музеї, де в рамках проекту «Час» розповіли про її творчість:

«Відбулася лекція «Феномен творчості Галі Мазуренко», присвячена українській поетці та малярці із Січеслава.

Модерувала захід кураторка мистецького проєкту «ЧАС», провідна наукова співробітниця музею Ірина Мазуренко.

На темнім небі срібний місяць
І Мати Божа на межі.
Сухий віночок вже не висне,
А впав і на землі лежить.
І я до чорного каміння
Припала. Не молюсь. Мовчу.
Хмарки перебігають тінню,
Зірок ласкаве миготіння…
Тобі я рідних доручу.
Ти зрозумієш,
Ти за сином,
Ридаючи, по світі йшла
І ти нікого не покинеш,
Ти все така, як і улла…

Галя Мазуренко

…Серед геніальних жінок останніх двох століть, що лишили по собі животрепетні, пульсуючі, драматичні, навіть криваві відбитки-блиски своїх душ в історії людства, – поетка та малярка із Січеслава Галя Мазуренко. У даті її народження є щось символічне – 25 грудня 1901 року, Різдво Христове.

Як її духовні посестри Леся Українка, Марко Вовчок, Марія Башкірцева, Вірджинія Вульф, Марія Примаченко, Катерина Білокур, Фріда Кало, Алла Горська, рідкісною мовою Серця промовляла вона до свого майбутнього читача. Під високим градусом Віри, природної інтуїції та інтелекту творила нові, втаємничені світи.

У її поезії і малюнках – безліч інтелектуальних алюзій, уламків сновидінь, нічних кошмарів, духи, казкові й міфологічні мотиви, нетлінні духовні сутності та ще щось неосяжне… Деякі з ритмічних, легких малюнків Галі Мазуренко, здається, були намальовані чиєюсь рукою, можливо дитячою, а можливо…

Вона ж сама писала: «Мої з четвертого ізмірення малюнки».

Мотив реінкарнації – основний у її духовних візіях: «…Добро і зло до смерті надоїли, / Сьогодні я в Раю, до гріхопадіння. / Душа співає, / і радіє тіло, / Що слідує за нею тінню…». Або ще таке: «Хто чує шелестіння крил? / Де-небудь у тюрмі, в неволі? / Це янголи приймають долю / На себе: не для людських сил. / Складають крила. Йдуть на дно життя. / Не за гріхи. Зі співчуття».

Ігор Качуровський вважав її найосвіченішою серед поетів у діаспорі. Він говорив, що в її поетичних збірках «окреслюється подиву гідна ерудиція поетеси». Вона завжди з радістю відчувала себе ученицею: «Semper tiro» (з лат. «Завжди учень»).

«Десятиліттями сидячи в своєму скромному помешканні у Лондоні на Belsize square, – писав Роман Яцків, – мисткиня розбудовувала свій унікальний образний світ, і, як написала в одному вірші, “в калоші щастя” творила “своє оточення”».

Крім тисяч малюнків, картин та емалей, сотень віршів (частина з них написана англійською мовою) і сторінок своїх ексклюзивних альбомів із записами вражень і споминів, вона виховала чимало учнів – відвідувачів її мистецької студії Tuesday group.

Галя Мазуренко відійшла у вічність 27 травня 2000 року, залишивши по собі масштабний морально-ціннісний імператив, частково сформульований словами: «У філософії мене найбільш цікавить моральна сила людини... Моральна висота стійкої людини, що не кланяється перед обставинами, була завжди для мене натхненням до праці».

Чи не феноменальним було прожити таке довге драматичне життя на чужині й дістатися розуміння Вічного Щастя: «По дорозі за сонцем / Я повалила коротконогі й всесилі / Поняття простору й часу. / А горе тисячолітнє / Розтало в хвилині Вічного Щастя».

Творчість і доля Галі Мазуренко співзвучна нашій трагічній сучасності, але Україна, маючи таких гідних, незламних нащадків, подолає Зло, прагнучи до Незалежності, до істини».

Фото – Художній музей та Ірина Галай