Скульптура Олексія Владімірова «Застигла музика кохання»
СкульптураСкульптор робить спробу осмислити драматизм людських проблем, показати саму природу вічних почуттів. За допомою експресивних прийомів він створює ряд узагальнених художніх образів, вбачаючи в них внутрішнє життя матерії, його дух. А скульптури створюють враження природної, народженої напором енергій зсередини форми, уже сповненої власної сили та значення.
Тому що Владіміров – це митець зі стародавньою душею. Він -той, що прийшов в наш час з часів матріархату. Тому він працює так, щоб довести свої речі до стану священної брили, об’єкту, прородньої, стародавньої, непорушної. Здається, що біля такої скульптури можна здійснювати релігійні ритуали, присвяти, жертвоприношення. Майстер охоплений дивними переживаннями архаїки, немов аналізує неолітичні ідеї та прийоми, знову і знову надихається ними.
Тонко і стримано виявлене світло образу робиться метафорою людської душі. Це світло каменю теж виявляє форму людського виміру в просторовому бутті. Так створюється враження ідеальної цілісності та ідеальної космічної величі образу.
Художник прагне винаходити нові пластичні співвідношення, виявляти логос архітектоніки, шукати елементи неочікуваності та напруги в скульптурних масах. Звідси мають походження його скульптурні чесноти – цілісність, послідовність, логіка, ритмічна організованість, ваговитість. Неначе в епоху архаїки, скульптура миттєво виникає перед поглядом в первісній якості моноліту. Це надає образу напруги як впевненої вісі простору, священну вотивність і велич.
Владіміров завжди знаходиться в тривожних роздумах про природу кохання, земного і небесного. Всесилий Ерос, то слабкий та ніжний, то буремний, такий, що викрешує жагучу силу, незримо присутній в кожній скульптурі майстра. Ерос художника – це такий творець, що породжує тільки красу. І сила та значимість його творіння незнищенна.
Дмитро Корсунь, арткритик.
Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление